«Тебе, любимая Одесса!» – так називається виставка, яка експонується в музеї західного та східного мистецтва. Свої живописні й скульптурні роботи репрезентували Олег Пінчук, Сергій Поярков, Марія Примаченко, Віталій Парастюк.
Зробивши перший крок вглиб експозиції, ви одразу застигнете на місці від подиву: прямо на вас дивиться бронзовий носоріг із фантастично великим рогом і не менш великими вухами. Отямившись, подумки звикнувши до носорога й подружившись із ним, ви звикаєте до стилю й манери скульптора Олега Пінчука. І тепер для вас ніщо не зможе бути дивним: ані бегемоти із крильми, ані рибоподібні голови, ані краби-скрипки.
Бронза Пінчука «м'яка», від неї віє теплом, і складається враження, що тільки-но ти відвертаєшся від скульптури, вона одразу оживає й починає жити своїм чарівним життям.
Куратори виставки дуже дружелюбно налаштовані стосовно відвідувачів, тому дозволяють покрутити блискучі бронзові гвинтики, із яких зроблено скульптури Пінчука, що дає чимале задоволення.
Переводимо погляд вище – і бачимо картини Сергія Пояркова. Його графічні роботи дуже нагадують ілюстрації до казок, але таких персонажів у жодній прочитаній або прослуханій мною казці не було. Уся причина в тому, що Поярков – дуже своєрідний казкар, адже він пише казки без супроводу книжкового матеріалу. Він створює образи, якими бачить їх і дарує нам у готовому вигляді, але що у такому разі парадоксально – його картини завжди залишають багато місця для польоту фантазії. Дивитися на ці полотна буде надзвичайно цікаво й захоплююче усім, незалежно від віку.
Найяскравіші на виставці – картини Марії Примаченко. Жовтий, синій, червоний, зелений, рожевий кольори – соковиті й насичені – привертають погляд. Національний орнамент поєднується із фольклорними образами. Роботи Марії Примаченко – ода культурі українського народу.
Зала із творами Віталія Парастюка здається сірою у порівнянні із попередніми враженнями від полотен Примаченко. Однак, незважаючи на колірну стриманість, всередині них вирує життя. Парастюк настільки віртуозно оперує лінією, що його офорти буквально пульсують у єдиному ритмі. І кожну його картину можна «прочитувати» довго і з насолодою.
Картини, репрезентовані на виставці «Тебе, любимая Одесса!», краще сто разів побачити, – а потім ще раз. Повірте, що враження щоразу будуть новими й свіжими. Цю виставку хочеться назвати «свято, яке завжди з тобою». Але, на жаль, ніщо не вічне, тому, щоб не спізнитися на свято, відвідайте виставку, яка працює до 25 вересня.
Євген МАЛЮКЕВИЧ
| < Попередня | Наступна > |
|---|